- Що Ви читали останнім часом? Ваші враження.

- Найостанніша прочитана книжка – «Music in Shakespearean Tragedy» Фредеріка Стернфелда (Frederick Sternfeld). Це для статті, над якою зараз працюю, але дуже цікава робота. Коло подушки в мене зараз перший том «Зібрання творів» Василя Стуса, у Фейсбуці – відкриті сторінки Маріанни Кіяновської, Галини Крук, Сергія Осоки, Олени Степової, Оксани Луцишиної. Це все – терпкі, пронизливі тексти, які варто читати і перечитувати.

Серед книжок уже минулого літа – медитативне «БотакЄ» Тараса Прохаська, притчове «Пан Ібрагім та квіти Корану» Еріка-Емманюеля Шмітта в перекладі з французької Олени Борисюк, «Хвилі» Вірджинії Вулф у перекладі з англійської Альбіни Позднякової, «Carrie» Стівена Кінга. Ну і, звісно, книжки в моєму улюбленому прозовому жанрі фентезі: «The Spook´s Apprentice» Джозефа Ділейні (Joseph Delaney), «Ender`s Game» Орсона Скотта Карда (Orson Scott Card), «Divergent» Вероніки Рот (Veronica Roth), «Delirium» Лорен Олівер (Lauren Oliver). На черзі – «Напівлихий» Саллі Ґрін.

- Як обираєте книжки для читання?

- Люблю книжки, які приносять катарсис – щоби не давали спокою, прошили думки та емоційно вразили. Тоді закриваєш книжку, але пережите залишається із тобою. Хороші книжки – це завжди досвід.

Якісь книжки радять і дарують друзі, щось знаходжу за відгуками – наприклад, на порталі Goodreads. Коли мені пропонують екранізацію історії, волію спочатку прочитати першоджерело. Дуже важливо для мене – як автор пише, щоби форма була не гірша за зміст, щоби окремі речення хотілося перечитувати, смакуючи, перекочувати у роті. Якщо у книжці є хороша ідея, але нема майстерного викладення, навряд чи зможу читати.

- Що можете порадити для читання іншим?

- Читайте книжки, які не дають вам спати. Художня література – це психологічний тренінг, спосіб у безпечних умовах пережити ситуації складного морального вибору, відчути життя «у чужій шкірі», вчитися розуміти і співпереживати. А далі – справа смаку. Для когось такими книжками стануть лише поетичні, для когось – мемуари, для когось – документалістика, історичні хроніки або література для дітей. Головне, щоби книжка викликала думки та емоції.